Як повернути кошти, сплачені без договору? ( справа №910/11210/22)

Як повернути кошти, сплачені без договору? ( справа №910/11210/22)

Сучасні технології надають можливість укладення договору не тільки в паперовій формі, а й шляхом електронного листування, через Viber та інші засоби комунікації тощо. І це ще ми не говоримо про випадки, коли ЦКУ прямо дозволяє усну форму договору.

Втім, зараз ми розглядаємо питання, які можна вважати направлення пропозиції з укладення договору підставою вважати, що між сторонами виникли якісь права та обов'язки. У коментованих нами справі використано принцип «лист у відповідь». Про те, що говорить і як ВС використовує цей принцип, читайте далі. 

Важливо: ВС в постанові від 19.01.2022 у  справі №922/1246/21  викладено правову позицію про те, що без підписання такого паперового документа власника чи у разі складення електронного документа без вкладення електронного підпису повторено на укладення договорів з особою юридичною особою, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов’язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.  

зміст справи

ТОВ «М» перерахувало на рахунок ТОВ «А» вартість у розмірі 189 677,42 грн. Відповідно до платіжних доручень із призначенням платежу «за суборенду складського приміщення за березень 2022 року, гарантійний платіж на підставі договору, за рахунком від 09.02.2022, у т. .ч. ПДВ 20,00%».

Перерахована сума включала в себе плату за субобенду за березень 2022 року в розмірі 69 677,42 грн та гарантійний платіж 120 тис. грн.

минулого лютого 2022 року між ТОВ «М» та ТОВ «А» велися переговори щодо узгодження умов договору суборенди нежитлового приміщення загальною площею 1000 кв. м під розміщення складських потужностей. Проте умови договору суборенди не були узгоджені, договір суборенди не був підписаний, нежитлові приміщення в суборенді ще не були передані.

У зв’язку з цим ТОВ «М» 26.08.2022 та 29.08.2022 надіслало ТОВ «А» за юридичною та поштовою адресами листи-претензії щодо повернення сплачених коштів.

Відповідно до відповіді або вартості надісланої претензії не надійшло, ТОВ «М» звернулося до суду та просило стягнути з ТОВ «А» безпідставно утримані витрати в розмірі 189 677,42 грн, а також нараховані за період з 26.08.2022 по 21.10.2022 3 % річних у розмірі 888,63 грн та 603,87 грн інфляційних втрат.

Важливо: ТОВ «А» 09.02.2022 зі своєї електронної пошти надіслало на електронну пошту ТОВ «М» файл під назвою «шаблон договору.С.doc». А 07.07.2022 електронною поштою ТОВ «М» на електронну пошту ТОВ «А» було надіслано повідомлення щодо надсилання в додатках сканів списку з проханням повернення коштів, акта звірки взаєморозрахунків, платіжного доручення.

Відсутність письмового договору та наслідки

Суд першої інстанції наголосив, що договори між юридичними особами повинні вступити в письмовій формі. При цьому правочин забезпечується таким, що вчинений у листовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) – особами, уповноваженими на ці їх установчими документами.

Якщо зміст правочину, волю сторінку зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного зв’язку), у листах, телеграмах, якими обмінювалися сторони, то він також відзначається таким чином, що вчинено у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Протести сторони так і не виклали в письмовій формі договору суборенди відповідно.

Щодо тверджень ТОВ «А» про надсилання проекту такого договору 09.02.2022 електронною поштою, суд першої інстанції вирішив, що не вважаючи на це і навіть на той факт, що такий проект був підписаний електронним підписом керівника ТОВ «А», представника ТОВ «М. » його не підписав. А ще використані електронні адреси сторони не визначили як офіційні, що, звичайно, здійснюється в письмовому договорі.

Важливо: ВС в постанові від 19.01.2022 у  справі №922/1246/21  викладено правову позицію про те, що без підписання такого паперового документа власника чи у разі складення електронного документа без накладення електронного підпису уповноважено на укладення договорів з особою юридичною особою, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов’язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.

Тому за порушення укладеного договору (письмового чи електронного) у ТОВ «А» відсутні і правові підстави вимагати виплати коштів (застави та оренди за перший місяць оренди). Факт надсилання проекту договору судом не було прийнято до уваги, відмови, на думку суду, неможливо ідентифікувати як відправника, так і отримувача цього документа.

Суд першої інстанції постановив повернути кошти ТОВ «М», причому разом із трьома процентами річних та інфляційних за час користування коштами.

Апеляційна інстанція підтримала таке рішення. Але ВС вирішив інакше!

Документ не підписали, але оплатили: чи укладений договір?

ВС нагадує, що важливою ознакою оферти (пропозиції щодо укладення договору) є те, що вона має виявлення наміру оферента вважати себе зобов’язаним у разі її прийняття.

Водночас пропозиція має бути достатньо визначеною, щоб шляхом неї можна було досягти домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка збігається з офертою.

А у випадку, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір визнаний неукладеним (таким, що не відбулося) ( ч. 8 ст. 181 ГКУ ).

Важливо: ВП ВС, зокрема в постанові від 26.10.2022 у  справі №227/3760/19-ц , зауважила, що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством. У постанові ВП ВС від 05.06.2018 у  справі №338/180/17  зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Тобто ВС у коментованій справі вирішує, що якщо договір оренди (найму) будівлі (її частини) має ознаки невкладеного, але виконувався обома сторонами (наприклад, його орендар користувався майном та/або сплачував за нього оренду, а орендодавець приймав платежі), тобто факта захищає такий правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, а також може бути оспорюваним.

«Лист у відповідь» = погоджені умови договору?

Щодо листування між сторонами, на думку ВС, що сам лист, надісланий з електронної пошти, містить відомості про факт його надсилання з відповідної електронної адреси, час надсилання, адреси листа – осіб, до повідомлень яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо запитувач подає позов у ​​паперовій формі, то електронний лист може бути поданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

При цьому використання КЕП дозволяє провести електронну ідентифікацію особи, яка наклала підпис на електронний документ. Але КЕП повідомляє про те, що особу неможливо здійснити з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого документа, надісланого електронною ідентифікаційною поштою, тобто поширювача інформації.

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (електронний лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.

Мало того, щодо електронних доказів широко використовується й доктрина «список у відповідь».

Якщо доведено, що лист чи повідомлення було надсилане певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, визнано автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось, крім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з його вмістом, обговорюваних деталей.

ВС вважає, що суди не врахували та не дослідили зміст електронних листів та надсиланого шаблону договору оренди, інших документів (акту взаєморозрахунків, платіжного рахунку тощо). А це було важливо, щоб встановити, чи узгодили сторони умови оренди, вчинили певні дії на вчинення цієї правочину.

Призначення платежу вказує на реалізацію та виконання договору

без того, ВС звернув увагу й на призначення платежу у платіжному дорученні на оплату коштів, що прямо посилається на договір та рахунок-фактуру.

Важливими є і причини непередання орендарю частини нерухомості в оренду, що можуть мати інші причини, ніж відмова від сторони орендаря виконати взяття на себе зобов'язання за договором (у т.ч. і після отримання коштів за перший місяць оренди та гарантійного платежу).

Таким чином, із коментованого судового рішення виробництво є висновком про те, що сторони мають домовлятися щодо намірів укласти договір та розуміти слідки своїх дій, у т.ч. щодо виплати коштів з посиланням на такий договір. Адже часткове виконання договору не завжди приводить до повернення неправомірно утримуваних коштів. Фактично такі дії зі сплатою коштів за договором та в сумі, яка ним передбачена, свідчать про взяття на себе зобов'язання, узгоджені з умовами договору оренди з наступним його виконанням іншою стороною (орендодавцем).

Отже, в цій справі, з урахуванням усіх необхідних та доказів, орендар повинен вимагати передачі майна в оренду (оскільки умовами договору встановлено обов’язок передачі після оплати оренди та гарантійного платежу). Або повернути цю оплату у випадку, якщо орендодавець не виконує умови договору.

Тому сумніви ВС є висновком обґрунтованими, а справа передана на новий розгляд.