Виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти (ВП ВС № 755/12052/19 від 26.10.2021 р.)
Скаржниця (боржник за виконавчим провадженням) звернулася до районного суду де просила визнати протиправними дії держвиконавця щодо передання її квартири, на реалізацію з прилюдних торгів ДП Сетам та просила визнати незаконним висновок держвиконавця про вартість цього нерухомого майна. Скарга мотивована тим, що - по-перше - звіт про оцінку майна (спірної квартири) направлений не був (об`єкт оцінки досліджено неповно, з порушенням норм законодавства, які регулюють оціночну діяльність, що призвело до суттєвого зниження ринкової вартості спірної квартири), по-друге - в цій квартирі зареєстровані та проживають малолітні діти, і це не взяв до уваги держвиконавець, а також - не отримав попередньої згоди органу опіки та піклування для вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають малолітні особи.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги скарги частково - визнав неправомірними дії держвиконавця щодо передання ним ДП Сетам спірної квартири на реалізацію з прилюдних торгів, в іншій частині її скарги відмовлено. Основною підставою стало неотримання дозволу органів опіки та піклування на передання для реалізації нерухомого майна, право користування яким мають малолітні діти. Водночас - суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні скарги та рішення першої інстанції скасував. Суд апеляційної інстанції встановив, що обом онукам - на праві приватної власності належить по 1/3 частини іншої квартири, та мати цих дітей володіє 1/3 тої ж квартири. А оскільки частина 4 статті 29 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України) місцем проживання зазначених дітей є місце проживання їх матері, а не їх бабусі - скаржниці, а тому права цих малолітніх дітей при відчуженні спірної квартири не порушуються.
Була подана касаційна скарга, ВП КЦС передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ВП ВС), через наявність виключної правової проблеми, щодо необхідності отримання держаним (приватним) виконавцем дозволу органу опіки і піклування на примусову реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти.
ВП ВС, прийнявши справу до розгляду, вказав наступне: Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання (частина третя статті 17 Закону “Про охорону дитинства”).
Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. (стаття 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей”).
Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина 6 цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений.
Відповідно до абз. 7 (тепер це абзац 9) пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна (затверджений наказом МЮУ від 29 вересня 2016 року № 2831/5) уразі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду.
У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 ). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції .
Вимога про отримання дозволу Держвиконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України “Про охорону дитини”, статтею 12 Закону України “Закону України “Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей”, від можливого порушення.
Отже у цій справі: В зв`язку з цим, ВП ВС дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження.
Отже, на думку ВПВС державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.
Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Водночас, відповідно до встановлених судами обставин, в той час, коли держвиконавець подав документи до ДП Сетам - 15 липня 2019 року - у цей же день у спірній квартирі було зареєстроване місце проживання неповнолітньої дитини, малолітня дитина була зареєстрована у спірній квартирі за 4 дні до передачі документів держвиконавцем до ДП Сетам.
Відповідно до судової практики - правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Враховуючи всі обставини - держвиконавцем у цій справі не було допущено порушення відповідних прав дітей у спосіб, зазначений заявницею.