Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа не мала права на спадкування, але й за інших підстав, зокрема у випадку порушення ним прав інших спадкоємців на майно. (ВС КЦС №363/2488/22 від 11.09.2024 р.)

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа не мала права на спадкування, але й за інших підстав, зокрема у випадку порушення ним прав інших спадкоємців на майно. (ВС КЦС №363/2488/22 від 11.09.2024 р.)

Фабула судового акту: Донька спадкодавиці звернулась до державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її матері та з`ясувала, що її брат ще у 2016 року звернувся до нотаріальної контори після смерті матері - із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, на підставі якої отримав свідоцтво про право на спадщину на всю квартиру.

Однак, враховуючи, що донька постійно проживала та була зареєстрована разом із матір’ю на момент відкриття спадщини, заяву про відмову від спадщини не писала, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину - і їй в порядку спадкування має належати на праві власності 1/2 частини вказаної квартири. Тому остання подала позов про визнання свідоцтва про право на спадщину брата недійсним та просила визнати за нею право на частину квартири.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив ці вимоги, бо виходив з того, що донька після смерті матері прийняла спадщину за законом в порядку статті 1268 ЦК України (фактичне прийняття), а тому відповідач (брат) не є єдиним спадкоємцем та не мав права на спадкування всієї квартири. При цьому суд вважав, що перебіг позовної давності розпочався з моменту, коли позивачка звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини - бо саме тоді дізналася про порушення своїх прав на спадкування, тому позовну давність нею не пропущено.

Однак, відповідач подав касаційну скаргу, де вважав що строки позовної давності все ж пропущено, бо донька не могла не цікавитись квартирою де проживала всі 8 років. Разом із тим ВС КЦС не прийняв доводи до уваги внаслідок їх недоведеності і права в будь-який час оформити спадщину (цей строк не обмежено), а щодо визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним вказав наступне:

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18).

Отже, у цій справі: Донька була зареєстрована у спірній квартирі та на момент смерті матері проживала разом з нею, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла у встановленому законом порядку спадщину. Отже, сторони обидва успадкували частину квартири, тобто кожній зі сторін в порядку спадкування належить по частині спірної нерухомості.

Незважаючи на це, брату було видано свідоцтво про право на спадщину на всю спірну квартиру вцілому.

Встановивши, що внаслідок видачі брату оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом було порушено право позивача на спадщину після смерті матері, оскільки вона відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, суд попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову і визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.