🏛 Судовий контраст: між професіоналізмом та кам'яним віком
Сьогодні мав засідання в Подільському суді (друге приміщення). Прекрасний історичний центр столиці, величні фасади, а от всередині справжній телепорт у минуле. Навіть такої базової речі, як світло у вбиральні, просто немає. Окремий вид мистецтва це коридорний тайм-менеджмент. Апарат суду вмикає класичне «чекайте», і ти сидиш у режимі Хатіко. Коли твій день розписаний надзвичайно щільно і попереду ще безліч робочих процесів, таке ставлення до часу трохи дивує. Але знаєте, що кардинально змінює враження? Те, що відбувається за зачиненими дверима залу. Сам процес пройшов на найвищому рівні. Ми відстоюємо інтереси нашого захисника — ветерана війни. Фабула справи доволі цинічна: борг у розмірі 1 мільйон гривень був давно і повністю повернутий, але позивачу виявилося мало, і він вирішив через суд вимагати ще. Незважаючи на абсурдність вимог, розгляд справи відбувся максимально конструктивно, об'єктивно та з повною повагою до процесуальних норм. Це саме те правосуддя, заради якого варто проходити будь-які інфраструктурні квести.
Мораль проста: побутові незручності — це лише фоновий шум. Головне це результат у залі суду, аргументи та якісний правовий захист тих, хто захищає нас. Працюємо далі!
P.S. А світло все-таки зробіть. Я розумію, що Феміда сліпа і правосуддя має вершитися наосліп, але ж учасникам процесу в темряві орієнтуватися не дуже зручно.