Суд зобов’язав ВЛК повторно провести огляд військовослужбовця, через відсутність обстеження його лікарем-кардіологом, за наявності відповідних медичних показань. (Шостий апеляційний адміністративний суд, справа № 320/11377/22 від 10.05.2023 р.)

Суд зобов’язав ВЛК повторно провести огляд військовослужбовця, через відсутність обстеження його лікарем-кардіологом, за наявності відповідних медичних показань. (Шостий апеляційний адміністративний суд, справа № 320/11377/22 від 10.05.2023 р.)

Загалом практика оскарження рішення ВЛК зводиться до того, що суди не бажають “перебирати на себе” повноваження ВЛК, обгрунтовуючи це відсутністю профільних знань, якими володіє ВЛК. Водночас, в цьому рішенні ми бачимо протилежний висновок - все тому що позивач довів неправомірність саме процедури проведення такого огляду, а не сам висновок ВЛК щодо придатності.

Так, військовослужбовець звернувся до суду до Військово-лікарської комісії (ВЛК) військової частини, в якому просив їх рішення про визнання його обмежено придатним - визнати протиправним та скасувати, зобов’язати ВЛК повторно провести медичний огляд та прийняти відповідне рішення про його непридатність до військової служби. Якщо суд першої інстанції у задоволені позову відмовив - зіславшись на дискреційні повноваження ВЛК, апеляційний суд знайшов деякі доводи позивача слушними.

Після отримання травми, військовий проходив лікування - йому - на жаль - діагнозували доволі багато хвороб, як пов’язаних із травмою - струс мозку, мінно-вибухова травма, закрито черепно - мозкова травма, акуботравма, приглухуватість, гіпертонічна хвороба, так й інших - артроз правого колінного суглоба, часткового пошкодження меніска, підвищення цукру - а також - тахікардія, незначне розширення лівого передсердя, фіброз АК, аортосклероз ітд.. При проходженні ВЛК - окрім інших вказаних ним нюансів - позивач зазначив, що лікарем-кардіологом його огляд не здійснювався.

І апеляційний суд прийняв це до уваги, частково задовольнивши позив. Суд вказав:

У ст. 70 Основи законодавства України про охорону здоров'я (Закону № 2801), передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

У пунктах 6.9, 6.10 розділу ІІ Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я.

Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань.

Разом з тим системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров`я особи.

Отже у цій справі:

Відповідно до діагнозу лікаря - кардіолога, який був поставлений до початку проведення медичного обстеження ВЛК, у військового виявлено стабільну стенокардію напруження; синусову тахікардію; тощо. У цьому ж огляді кардіолога також, зокрема зазначено про погіршення стану позивача після контузії 3 місяці тому, що раніше Позивач хворів на епілепсію.

Втім, не зважаючи на наведені обставини, під час медичного обліку ВЛК, огляд Позивача відповідним лікарем спеціалістом - кардіологом, який не входить до загального переліку лікарів, що здійснюють медогляд від час військово-лікарської експертизи військовослужбовця, не здійснювався, хоча за наявності вищевказаних показань Позивача він мав бути оглянутий лікарем - кардіологом.

Отже - апеляційний суд постановив - що з оскаржуваного позивачем рішення ВЛК не вбачається здійснення ВЛК повного та всебічного аналізу і врахування всіх медичних показників щодо стану здоров`я позивача, зокрема згідно з результатами обстежень, здійснених під час процедури його медогляду ВЛК, відповідно до його медичної характеристики.

Що ж до прохання позивача постановити що він “непридатний до в/с”, Суд зазначив, що у межах розгляду цієї справи судом не надається оцінка діагнозу позивача, а перевіряється дотримання ВЛК вищенаведених правових норм та визначеної ними процедури при проведенні його військово-лікарської експертизи. Отже такі вимоги належать до дискреційних повноважень ВЛК, і не підлягають задоволенню судом.

При цьому - звернення до Центральної ВЛК є правом, а не обов`язком, військовослужбовця, яке реалізується ним на власний розсуд і не впливає на його право на судовий захист, тобто не позбавляє його права на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення ВЛК, яке не оскаржувалося ним до ЦВЛК.