⚖️ НЕ ВРУЧИЛИ НАКАЗ — САМ ВИНЕН?
Як захистити свої права, якщо держава приховує документи, які ви маєте оскаржити? У справі щодо законності мобілізації суд відмовив у прийнятті позову до розгляду, заявивши: «реалізація права на звернення до суду залежить виключно від позивача, а пропуск строку зумовлений його власною пасивною поведінкою». Звучит переконливо, поки не подивитися на факти: Наказ про мобілізацію та зарахування до в/ч людині не вручили і не повідомили реквізити. Щоб дізнатися, що оскаржувати, військовослужбовець найняв адвоката, направляв запити та місяць чекав на копії документів. Попри це, суд назвав таку поведінку «пасивною».
У чому абсурд і небезпека такої логіки? Неможливо оскаржити те, чого ти не бачив. Як сформулювати позов, не знаючи дати, номера та змісту наказу? Перебування у в/ч — це не ознайомлення з документом. Збирання доказів — це не пасивність. Направлення адвокатських запитів — єдиний законний спосіб здобути приховані рішення. Створюється зручна схема для держорганів:
не вручати рішення
затягувати відповіді
чекати спливу строків
заявити в суді, що громадянин «сам винен».
Дійшло до парадоксу: один із наказів був виданий пізніше за дату, з якої суд почав рахувати «пасивність». Людина мала оскаржити документ ще до його існування.
Що робити, щоб не потрапити в цю пастку? У справах щодо дій ТЦК та в/ч недостатньо доводити лише незаконність мобілізації. З першого дня необхідно фіксувати кожні процесуальні дії: факт невручення наказів та відсутність записів у квитках; усі звернення, адвокатські запити та поштові трекінги; точні дати отримання відповідей і факти обмеження зв’язку. Сьогодні суди часто шукають формальну причину, щоб взагалі не розглядати справу по суті. Не давайте їм цього шансу.
Правова допомога у справах щодо незаконної мобілізації, дій ТЦК, військових частин та оскарження наказів — через сайт https://ezakon.com.ua/