Порушення принципу «юридичної визначеності» - це коли відповідачу безпідставного поновлено пропущений процесуальний строк. (ВП ВС, справа № 643/5369/16 від 22.06.2023 р.)
Як часто Ви стикались з поданням апеляційних / касаційних скарг органами державної влади через незрівнянно великий проміжок часу? Як часто підставами для пропуску строку слугувала - нібито - відсутність фінансування з держбюджету (кого це має хвилювати)? Видається дивним, коли органи влади, маючи бути взірцем дотримання процесу, вдаються до таких пояснень та допускають такі зловживання правами. У цій справі, суд все одно прийняв апеляційну скаргу, подану держорганом більше ніж через 6 місяців після закінчення граничного строку, без поважних причин пропуску. На недопустимість таких дій звернув увагу ЄСПЛ.
Фабула судового акту: 6 червня 2016 року, районний суд задовольнив позов пенсіонерки до управління пенсійного фонду (УПФ) - зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату пенсії. Згідно з вимогами ч.2 ст. 186 старого КАС у редакції, чинній на час прийняття постанови, було встановлено строк 10 днів на її оскарження з дня отримання копії постанови.
Водночас, УПФ подало апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції лише 28 червня 2016 року. Ухвалою від 14 липня 2016 року апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання УПФ про звільнення від сплати судового збору, а саму апеляційну скаргу залишив без руху, надавши строк для усунення недоліків протягом 10 днів. УПФ суд збір не сплатило, тому скаргу було повернуто ухвалою від 13 вересня 2016 року.
Аж в січні 2017 року (тобто після більше ніж 6 місяців) УПФ удруге подало апеляційну скаргу на те ж рішення від 6 червня 2016 року, заявивши про поновлення строку - і апеляційний адміністративний суд - поновив цей строк. Обґрунтування поновлення процесуального строку було «геніальним» - мовляв УПФ вже подавав апеляційну скаргу, але суд залишив її без руху, а потім повернув у зв`язку з несплатою судового збору. Разом із тим, саме апеляційний суд відмовив пенсіонерці у позові.
У силу вимог статті 183-2 старого КАС у редакції, чинній на час прийняття апеляційним судом постанови, вона не підлягала касаційному оскарженню. Тому пенсіонерка звернулася до ЄСПЛ із заявою де скаржилася за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки відкриття апеляційного провадження та скасування рішення, ухваленого на її користь, порушило принцип юридичної визначеності. У 2022 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Завалій та інші проти України», що як і в інших справах - «Пономарьов проти України», «Устименко проти України» українські суди, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством десятиденного строку для апеляційного оскарження. Отже, за висновком ЄСПЛ, було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції щодо всіх заявників, у тому числі й щодо пенсіонерки у цій справі.
Пенсіонерка, правомірно вважаючи, що характер установлених ЄСПЛ порушень під час апеляційного перегляду її справи ставлять під сумнів результат такого перегляду, подала на перегляд справи де просила скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі постанови суду першої інстанції.
І ВС КАС задовольнив її заяву. Щодо порушення «юридичної визначеності», ВС вказав:
Рішення суду апеляційної інстанції про поновлення строку УПФ на апеляційне оскарження, відкриття апеляційного провадження та про відмову в задоволенні позову, є такими, що постановлені з порушенням положень адміністративного процесуального законодавства, одним з яких є вимога про розгляд справи з дотриманням передбаченого статтею 6 КАС принципу верховенства права.
Отже, у цій справі: Частиною 5 ст. 368 КАС передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
Констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних та національних вимог в аспекті цієї справи можуть бути усунуті в спосіб скасування рішень апеляційного суду, постановлених на етапі поновлення строку на апеляційне оскарження й ухвалення рішення за наслідками апеляційного провадження, з направленням справи до того самого суду для вирішення питань, пов`язаних з прийняттям апеляційної скарги УПФ, та постановлення рішень відповідно до вимог адміністративного процесуального законодавства.
Однак щодо залишення в силі рішення суду першої інстанції, постановленого на користь заявниці, то ці вимоги заяви не можуть бути задоволені - констатував ВС - позаяк ні рішення ЄСПЛ, ні фактичні обставини справи не вказують на потребу і можливість визнання його таким. Ухвалення такого рішення буде передчасним і суперечитиме висновку про необхідність повторного розгляду питань, пов`язаних із прийняттям апеляційної скарги відповідача, від вирішення яких, зокрема, й залежить набуття законної сили рішенням суду першої інстанції - вказала колегія.