13 May 2026

Конституційно-правовий аналіз Закону № 4700-IX: позиція трьох провідних університетів та питання правозастосування

Адвокатське бюро "Дмитра Мамчика"

Дисклеймер: Цей матеріал містить викладення фактів та аналіз документів, включаючи науково-правові висновки провідних юридичних університетів України, і не є юридичною консультацією чи закликом до конкретних дій, а лише інформуванням громадськості про важливе суспільне питання.

Вступ: контекст та актуальність питання

3 грудня 2025 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 4700-IX "Про статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата", що встановлює особливий правовий статус для певної категорії народних депутатів, передбачаючи при цьому довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків від заробітної плати чинного народного депутата, право на отримання дипломатичних паспортів та інші спеціальні гарантії, що викликало значну суспільну дискусію щодо конституційності таких положень, особливо в контексті воєнного стану та необхідності ефективного використання бюджетних коштів.

Після прийняття зазначеного закону група громадян звернулася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Омбудсман) з клопотанням про розгляд питання щодо відповідності положень цього закону Конституції України та можливості подання конституційного подання до Конституційного Суду України, що є одним із передбачених статтею 150 Конституції України механізмів конституційного контролю.

Детальний відеорозбір цього кейсу дивіться на моєму YouTube-каналі: https://youtu.be/8AXuNpZ5B8M

Експертні висновки провідних юридичних університетів

У відповідь на звернення громадян Омбудсман звернувся до трьох провідних юридичних навчальних закладів України з офіційними запитами щодо надання науково-правових висновків стосовно конституційності положень Закону № 4700-IX, що є належною практикою залучення фахової експертизи до розгляду складних конституційно-правових питань.

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (м. Харків), Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича та Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова підготували розгорнуті науково-правові висновки, в яких, незалежно один від одного та на підставі системного аналізу норм Конституції України, практики Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, дійшли до спільного висновку про наявність ознак неконституційності відповідних положень Закону № 4700-IX.

Основні аргументи експертів щодо невідповідності Закону Конституції України

1. Невідповідність принципу народного суверенітету (стаття 5 Конституції)

Експерти Чернівецького національного університету у своєму висновку зазначають, що запровадження законодавчого статусу "Засновника держави" щодо народних депутатів не знаходить конституційного підґрунтя, оскільки відповідно до статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

У Рішенні Конституційного Суду України від 05 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 Суд визначив, що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади, які діють від його імені, при цьому у Рішенні від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 Конституційний Суд підкреслив, що право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народові та не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Експерти вказують, що Конституція України не передбачає правової категорії "Засновник держави", а народні депутати реалізують представницький мандат, делегований їм народом на певний строк, а не установчу владу як таку, внаслідок чого відповідне регулювання створює нормативну конструкцію, яка може розглядатися як така, що суперечить виключному характеру народного суверенітету.

2. Порушення принципу верховенства права (стаття 8 Конституції)

Стаття 8 Конституції України закріплює принцип верховенства права, який відповідно до рішень Конституційного Суду України (зокрема, Рішення від 20 червня 2019 року № 6-р/2019) передбачає, серед іншого, вимогу юридичної визначеності як складової верховенства права.

Експерти зазначають, що поняття "Засновник держави", закріплене у Законі № 4700-IX, не має конституційного закріплення, не містить чітких критеріїв правового статусу та не інтегроване у систему чинного законодавства України, що свідчить про порушення вимог юридичної визначеності.

Крім того, у Рішеннях Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009 та 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 було сформульовано принцип пропорційності, відповідно до якого втручання держави у права людини має бути обґрунтованим, необхідним у демократичному суспільстві та співмірним тій легітимній меті, для досягнення якої воно здійснюється.

Експерти вказують, що запровадження законом довічного грошового утримання та спеціальних прав і гарантій не супроводжується належним конституційним обґрунтуванням їх необхідності та обсягу, внаслідок чого встановлені привілеї не відповідають критеріям пропорційності, що є порушенням принципу верховенства права.

3. Суперечність принципу рівності (стаття 24 Конституції)

Стаття 24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, при цьому не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У Рішенні від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що відмінності у правовому статусі мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими, а у противному разі це означало б дискримінацію.

Положення Закону № 4700-IX передбачають надання довічних фінансових виплат, встановлення спеціального правового статусу та надання додаткових прав, які не пов'язані безпосередньо з виконанням поточних функцій держави, що, на думку експертів, створює привілеї для обмеженого кола осіб без об'єктивного виправдання та не пов'язані з виконанням публічних функцій, а отже суперечить принципу рівності громадян перед законом.

4. Невідповідність стандартам Європейського суду з прав людини

У сталій практиці Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) дискримінація визначається як поводження з особами у відносно схожих ситуаціях у різний спосіб без об'єктивного та розумного виправдання, що підтверджується, зокрема, рішенням у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства".

Експерти аналізують, що запровадження Законом № 4700-IX виняткових фінансових гарантій (80 відсотків грошового утримання) та статусних преференцій виключно для осіб за ознакою їхньої участі у голосуванні 1991 року або тривалого перебування у статусі народного депутата створює ситуацію "різного поводження" порівняно з іншими категоріями громадян, включаючи тих, хто зробив не менш значний внесок у становлення та розбудову української державності.

Відповідно до позиції Суду у справі "Пічкур проти України", будь-яка диференціація повинна переслідувати легітимну мету та бути пропорційною, проте експерти зазначають, що вшанування історичних заслуг окремих осіб шляхом надання їм пожиттєвих майнових привілеїв не може вважатися пропорційною та легітимною метою в розумінні демократичного суспільства, оскільки це створює необґрунтовану ієрархію громадян за політичною ознакою.

Принцип верховенства права в інтерпретації ЄСПЛ передбачає загальність та абстрактність закону, однак Закон № 4700-IX фактично має ознаки "персонального закону" (privilegium), оскільки він спрямований на задоволення інтересів чітко визначеного кола осіб, що суперечить концепції правової визначеності та загальності правових норм, як це було підкреслено ЄСПЛ у справі "Валліанатос та інші проти Греції".

У справі "Ляйбіх проти Австрії" Суд зазначив, що державні пільги є допустимими лише тоді, коли вони не спричиняють невиправданого дисбалансу між приватними інтересами бенефіціарів та публічним інтересом громади, проте встановлення виплат у розмірі 80 відсотків від заробітної плати чинного народного депутата особам, чий статус не пов'язаний із поточною діяльністю або соціальною вразливістю, покладає на бюджет України надмірне навантаження, що прямо суперечить принципу соціальної справедливості.

Узагальнений висновок експертів

Аналіз положень Закону України № 4700-IX, проведений трьома незалежними експертними групами провідних юридичних університетів України, дає підстави для висновку про те, що оскаржувані положення:

1. Не відповідають статті 5 Конституції України в частині дотримання принципу народного суверенітету, оскільки створюють окрему категорію "Засновників держави", що не має конституційного підґрунтя та може розглядатися як спроба узурпації народного суверенітету окремою групою осіб.
2. Порушують принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України, зокрема вимоги юридичної визначеності та пропорційності втручання у права громадян, оскільки встановлюють привілеї без належного конституційного обґрунтування їх необхідності.
3. Суперечать принципу рівності громадян перед законом, встановленому статтею 24 Конституції України, оскільки створюють необґрунтовані привілеї для обмеженого кола осіб без об'єктивного виправдання.
4. Не узгоджуються зі стандартами, сформованими у практиці Європейського суду з прав людини, щодо недопустимості дискримінації, необхідності пропорційності та обґрунтованості диференціації правового статусу громадян.

У сукупності, на думку експертів, це свідчить про наявність ознак неконституційності відповідних положень Закону № 4700-IX.

Реакція Омбудсмана та питання правозастосування

Відповідно до офіційної відповіді Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 травня 2026 року, у відповідь на запит про надання інформації щодо результатів розгляду експертних висновків було повідомлено, що запитувана інформація в частині надання копій аналітичних довідок або протоколів нарад Департаменту моніторингу додержання права на справедливий суд, на підставі яких було прийнято рішення щодо відсутності підстав для конституційного подання, у Секретаріаті Уповноваженого не створювалася.

У відповіді зазначено, що Секретаріат Уповноваженого не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти документами, про які йдеться у запиті, у зв'язку з чим було відмовлено у задоволенні частини запиту на підставі пунктів 1 та 4 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Така відповідь викликає питання щодо процедури прийняття рішень у випадках, коли до уповноваженого органу надходять обґрунтовані звернення громадян разом із науковими висновками провідних експертів про можливу неконституційність нормативно-правового акта, оскільки відсутність письмової фіксації процесу прийняття рішення може свідчити про порушення принципів належного урядування та прозорості діяльності органів публічної влади.

Відповідно до статті 150 Конституції України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право подавати до Конституційного Суду України конституційне подання, що є одним із важливих механізмів забезпечення конституційного контролю та захисту прав людини, проте реалізація цього права передбачає наявність обґрунтованих підстав та прозорої процедури прийняття відповідних рішень.

Контекст прийняття Закону: фінансово-економічний аспект

У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України наголосив, що соціальні гарантії повинні відповідати фінансовим можливостям держави та принципу соціальної справедливості, особливо в умовах обмежених бюджетних ресурсів.

Положення Закону № 4700-IX передбачають довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків від заробітної плати чинного народного депутата України (станом на 2026 рік це становить орієнтовно 60 000 гривень на місяць), що за умови орієнтовної кількості бенефіціарів близько 100-150 осіб та середньої тривалості виплат протягом 20 років може становити бюджетне навантаження в розмірі понад мільярд гривень, хоча точні розрахунки вимагають додаткового економічного аналізу.

В умовах воєнного стану, коли бюджетні ресурси України зосереджені на забезпеченні обороноздатності держави, соціальному захисті постраждалих від війни громадян та відновленні критичної інфраструктури, питання економічної обґрунтованості та доцільності таких видатків набуває особливої актуальності в контексті забезпечення балансу між публічними інтересами та приватними перевагами окремих категорій осіб.

Правові механізми оскарження

Враховуючи відсутність конституційного подання від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, незважаючи на наявність обґрунтованих експертних висновків провідних юридичних університетів, варто розглянути альтернативні правові механізми перевірки конституційності Закону № 4700-IX.

1. Конституційне подання іншими суб'єктами

Відповідно до статті 150 Конституції України, право на конституційне подання також мають Президент України, не менше сорока п'яти народних депутатів України та Верховний Суд України, кожен з яких може ініціювати конституційне провадження щодо перевірки відповідності Закону № 4700-IX Конституції України.

2. Судовий шлях через систему загальних судів

Громадяни України, які вважають, що Закон № 4700-IX порушує їхні конституційні права, зокрема право на рівність перед законом (стаття 24 Конституції) та право на соціальний захист в умовах справедливого розподілу бюджетних коштів (стаття 46 Конституції), можуть звернутися до адміністративних судів з позовами про визнання відповідних положень закону такими, що суперечать Конституції України.

У процесі розгляду таких справ суди можуть дійти висновку про необхідність звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням, якщо виникнуть обґрунтовані сумніви щодо конституційності застосовуваного закону, що передбачено статтею 150 Конституції України.

3. Індивідуальна конституційна скарга

Після вичерпання всіх національних засобів юридичного захисту та за наявності рішення Конституційного Суду України, яке дозволяє подання конституційних скарг громадянами, особи можуть скористатися механізмом індивідуальної конституційної скарги, обґрунтовуючи безпосереднє порушення їхніх конституційних прав оскаржуваним законом.

4. Звернення до міжнародних інституцій

Після вичерпання національних засобів правового захисту громадяни мають право звернутися до Європейського суду з прав людини з індивідуальною скаргою про порушення їхніх прав, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (право на мирне володіння майном), якщо буде доведено, що несправедливий розподіл бюджетних коштів порушує їхні права.

Крім того, громадськість може звернутися до Венеціанської комісії (Європейської комісії за демократію через право) з проханням надати експертний висновок щодо відповідності Закону № 4700-IX європейським стандартам демократії, верховенства права та захисту прав людини, що може мати значний вплив на оцінку цього питання міжнародною спільнотою.

Історико-правовий контекст: принцип народного суверенітету

Експерти Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у своєму висновку звертають увагу на те, що Конституція України була прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу (преамбула Конституції України), при цьому відповідно до статті 5 Конституції України народ має виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, яке не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 1 жовтня 1996 року у справі щодо тлумачення статті 98 Конституції України.

Експерти підкреслюють, що статус "Засновника" формально не суперечить статті 5 Конституції України, якщо розглядати його виключно як символічно-меморіальний акт вшанування історичної ролі, проте в контексті надання довічного персонального статусу з особливими привілеями групі осіб (вузькому колу депутатів одного скликання) такий статус може розглядатися як створення враження привласнення частини суверенітету конкретним особам, що суперечить принципу, що єдиним джерелом влади є народ, а не окремі його представники.

Аналіз аргументів на підтримку Закону

При об'єктивному розгляді питання необхідно також проаналізувати аргументи, які наводилися на підтримку прийняття Закону № 4700-IX під час його обговорення у Верховній Раді України, зокрема:

1. Вшанування історичних заслуг: Прихильники закону стверджують, що депутати, які голосували за Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, зробили вирішальний внесок у становлення української державності та заслуговують на особливе визнання та подяку з боку держави.
2. Збереження історичної пам'яті: Надання спеціального статусу може розглядатися як механізм увічнення пам'яті про ключовий момент в історії України та забезпечення зв'язку поколінь.
3. Соціальний захист: Аргументується, що багато з депутатів того періоду перебувають у похилому віці і потребують додаткової соціальної підтримки.

Водночас експерти зазначають, що жоден з цих аргументів не може виправдати створення конституційно необґрунтованих привілеїв, оскільки вшанування історичних заслуг може здійснюватися через інші механізми, які не створюють нерівності громадян перед законом (державні нагороди, меморіали, включення до підручників історії тощо), а соціальний захист осіб похилого віку повинен здійснюватися на загальних підставах, встановлених законодавством про пенсійне забезпечення та соціальний захист, без створення виняткових умов для окремих категорій.

Питання до суспільної дискусії

Ситуація навколо Закону № 4700-IX актуалізує низку важливих питань, які потребують широкого суспільного обговорення:

1. Чи може законодавчий орган самостійно встановлювати для своїх членів (діючих чи колишніх) особливі привілеї без порушення принципу розподілу влади та системи стримувань і противаг? Це питання стосується фундаментальних засад демократичного устрою та запобігання можливим зловживанням з боку законодавчої влади.
2. Чи відповідає встановлення довічних фінансових виплат окремим категоріям осіб принципам соціальної справедливості в умовах обмежених бюджетних ресурсів, особливо під час воєнного стану? Це питання набуває особливої ваги в контексті необхідності пріоритезації бюджетних видатків на користь оборони держави та соціального захисту найбільш вразливих категорій населення.
3. Як забезпечити ефективний конституційний контроль, якщо суб'єкти права на конституційне подання не використовують це право навіть за наявності обґрунтованих експертних висновків про можливу неконституційність закону? Це питання стосується необхідності вдосконалення механізмів конституційного контролю та забезпечення їх дієвості.

Висновки та перспективи

Наявність трьох незалежних експертних висновків провідних юридичних університетів України, які одностайно вказують на ознаки неконституційності Закону № 4700-IX, свідчить про існування серйозних конституційно-правових питань, які потребують офіційного розгляду Конституційним Судом України як єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Відсутність конституційного подання від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, незважаючи на наявність обґрунтованих експертних висновків, актуалізує питання про необхідність використання альтернативних правових механізмів для забезпечення конституційного контролю, включаючи можливість звернення інших суб'єктів права на конституційне подання або судовий шлях через систему загальних судів з подальшим зверненням до Конституційного Суду.

Питання конституційності Закону № 4700-IX виходить за межі суто технічної юридичної дискусії та стосується фундаментальних принципів демократичної правової держави, включаючи народний суверенітет, верховенство права, рівність громадян перед законом та справедливий розподіл суспільних ресурсів, особливо в умовах воєнного стану.

Громадянське суспільство, юридична спільнота та органи державної влади мають продовжити конструктивний діалог щодо цього питання з метою забезпечення верховенства Конституції України та захисту конституційних прав і свобод усіх громадян без винятку.

Практичні дії для зацікавлених громадян

Громадяни України, які вважають, що Закон № 4700-IX порушує їхні конституційні права або суперечить принципам справедливості та конституційного ладу, можуть вжити наступних правових заходів:

1. Звернення до народних депутатів України з проханням розглянути питання про скасування або перегляд Закону № 4700-IX, що є реалізацією конституційного права на звернення до органів державної влади, передбаченого статтею 40 Конституції України.
2. Реєстрація електронної петиції на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, яка у разі набрання 25 000 підписів протягом трьох місяців підлягає обов'язковому розгляду відповідним комітетом Верховної Ради України.
3. Звернення до судів з позовами про визнання положень Закону № 4700-IX такими, що суперечать Конституції України, що може призвести до ініціювання конституційного провадження через механізм конституційного подання від судів.
4. Інформування міжнародних організацій та інституцій, зокрема Європейського Союзу, Ради Європи та Венеціанської комісії, про наявність конституційно-правових питань, що викликають занепокоєння в контексті європейської інтеграції України.
5. Сприяння публічній дискусії через поширення інформації про експертні висновки університетів та залучення до обговорення широких верств громадськості, засобів масової інформації та громадських організацій.

Джерела інформації:

1. Закон України № 4700-IX "Про статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата" від 03.12.2025
2. Науково-правовий висновок Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 
3. Науково-правовий висновок Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
4. Науково-правовий висновок Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова
5. Відповідь Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.05.2026 

Правовий дисклеймер:

Цей матеріал має виключно інформаційний характер і не є юридичною консультацією. Автор не несе відповідальності за будь-які дії або рішення, прийняті на основі інформації, викладеної в цьому матеріалі. Усі судження та оцінки базуються виключно на аналізі документів та науково-правових висновків, наданих провідними юридичними університетами України.

Для отримання конкретної юридичної консультації щодо індивідуальної ситуації рекомендується звернутися до кваліфікованого юриста. Автор дотримується принципів адвокатської етики та не закликає до жодних незаконних дій, обмежуючись викладенням фактів та правовим аналізом у межах конституційного права на свободу слова та доступ до публічної інформації.

  Детальний відеорозбір цього кейсу дивіться на моєму YouTube-каналі: https://youtu.be/8AXuNpZ5B8M

Отримати пріоритетну консультацію: https://ezakon.com.ua/shop/zamovlennya-konsultaciyi-nadannya-pravovogo-visnovku