Для виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач повинен довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність. (ВС КЦС, справа №334/7560/20 від 19.10.2022 р.)
Чоловік покликався до колишньої дружини з вимогами про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. Справа в тім, що під час перебування у шлюбі відповідачці був подарований житловий будинок загальною площею 54,8 кв.м. (літ.А), право власності на землю теж було оформлено на неї (в безоплатному порядку). Під час шлюбу, а саме у 2014 році подружжям побудований ще один житловий будинок літ. Л-2 загальною площею 123,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м., розташована на тій же земельній ділянці. Право власності на цей житловий будинок було оформлено теж на дружину.
Отже позивач просив суд визнати спільну сумісну власність подружжя і поділити саме цей побудований за час шлюбу житловий будинок літ. Л-2 визнати за ним право власності на 77/200 частин земельної ділянки. Протест суд першої, як і суд апеляційної інстанції відмовили в задоволенні його позову, внаслідок недоведеності істотного збільшення майна саме завдяки його чи спільних витрат.
ВС КЦС, розглядаючи його скаргу, підтримав доводи позовника та повернув роботу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Касаційний суд у своїй постанові роз'яснив питання про визнання сумісної власності та поділу майна подружжя, яке істотно збільшилося:
відповідно зі ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. відповідно до ч.1 ст. 62 СК України , якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу збільшилося в його вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з товариства, у разі спору може бути визнане за рішенням суду воно об'єктом права спільної сумісної власності товариства.
Отже, наведені положення закону встановлюють підстави обмеження (вручення) у праві особистої власності одного з товариств, внаслідок чого зменшується обсяг правомочностей колишнього одноосібного власника майна. Тому у ст. 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.
Зі змісту ст. 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів товариства, за наявності у сукупності двох факторів:
1) збільшення вартості майна;
2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими витратами або витратами другого з подружжя, яке не є власником.
- Як трудові витрати, необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути спрямована на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, які потягли істотне збільшення вартості такого майна.
- Грошові витрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на підвищення чи збільшення майна.
Наявність істотного підвищення вартості є оціночним поняттям, тому в конкретних справах рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову слідує судом з урахуванням усіх його вимог.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно досягти не лише зміни остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об’єкта, але співвідносити і співвідноситися з окремими тенденціями загального збільшення конкретного майна, інфляційними процесами, якісними характеристиками самого об’єкта та ту об’єкту, що первинна оцінка чи сам об’єкт залишаються малозначними в остаточній вартості об’єкта власності чи в остаточному об’єкті.
ВП ВС постановою від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зробила висновок, що підвищення сутності вартості майна підлягає з’ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після покращення внаслідок спільних робіт чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто сутність збільшення вартості має відбутися так, що первинний об’єкт нерухомості, який належить одному з об’єктів нерухомості по праву приватної вартості, виробляється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні з тим об’єктом нерухомого майна, яке з’являється під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових витрат подружжя чи іншого з подружжя, яке не є власником.
За загальною практикою маються отримати капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, змінено його призначення з житлового фонду на нежитлове без капітального переобладнання, не буде надавати підстави для визначення такого об’єкта спільною сумісною власністю товариства, після чого значних перетворень сам об’єкт не зазнав і не може вважатися ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість. майна.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування особи у шлюбі в період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне підвищення вартості обов’язково майна обов’язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових витрат або інших витрат, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення не має факту збільшення вартості сам по собі в період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
При посиланні на вимоги ст. 62 СК України як на підставі створення спільної сумісної власності товариства, позивач повинен довести, що збільшення вартості майна є істотним і з таким збільшенням були вкладені його окремі (власні) витрати чи власна трудова діяльність.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має також, що частка в такій майні збільшується відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторінки, в тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю. , у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні витрати однієї зі сторінки, то частка в такій майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Отже в цій справі: Судом встановлено, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі, відповідачці було подаровано житловий будинок загальною площею 54,8 кв.м.. У 2014 році під час перебування в зареєстрованому шлюбі, за цією адресою побудовано та введено в експлуатацію ще один житловий будинок літ. Л-2 загальною площею 123,1 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м., право власності на яке зареєстровано тяжко на неї.
після цього до висновку експерта, вартість нового житлового будинку літ. Л-2 - 400 тис. грн. (а будинку літ. А - 83 255 грн. (хоч і станом на 2008 рік). Отже, апеляційний суд не врахував, що в цій справі позивач посилився на істотне збільшення вартості первинного об'єкта нерухомості, який належав відповідачці на право приватної власності, не внаслідок зміни ринкової ціни, коливання курсу валют, поточного ремонту тощо, а внаслідок спільних трудових та грошових витрат підприємства, що призвело до створення нового об’єкта нерухомого майна – житлового будинку літ. - ВС скасував постанову апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд.